Історія розвідника Миколаївської бригади, якого тяжко поранили під час захисту Маріуполя — новости Мариуполя

Розвідник 36-ї окремої бригади морської піхоти (ОБМП) Роман Городенський зустрів початок повномасштабного вторгнення російських військ на позиціях під Павлополем. 4 квітня 2022 року на металургійному комбінаті імені Ілліча він був тяжко поранений.

Історію повернення Романа до життя розповіла пресслужба Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

За словами чоловіка, він пам’ятає той день – 4 квітня 2022 року. Снаряд розірвався поряд. Один уламок відірвав ліву ногу, інший розірвав праву руку.

«Хлопці поставили турнікет. Затягли ціпком. Поставили ще одну палицю. Евакуація тривала понад годину. З поля бою нам під обстрілом треба було відійти. Так ми подавалися. Хлопці несли мене на ношах. Ми відійшли, щоб машина могла забрати. Несли десь кілометр», – згадує Роман.

Польовий госпіталь медичної роти бригади був облаштований в одному з підвалів комбінату ім. Ілліча. Там Роману зробили першу операцію. Поранений залишався у шпиталі з 4 по 12 квітня, поки ворог не оточив цю частину заводу.

“Тоді нас винесли. Я побачив: із того боку – повністю росіяни. Зрозумів, що все, полон», — згадав Роман.

Російські військові поранених українських бійців звезли до складського ангару в селищі Сартана на околиці Маріуполя. Без медичної допомоги у Романа почався сепсис. Із Сартани його перевезли до районної лікарні в Новоазовську, до так званої «ДНР», де відрізали покалічену руку.

Наступним місцем перебування став колишній профілакторій у Донецьку. Де, за словами Романа, не було жодної медичної допомоги, лише допити місцевих та російських ФСБшників.

«У Донецьку розпочався ще один сепсис. Хлопці чули розмови охоронців із тим, хто робить перев’язки, він сказав: «Йому два-три дні лишилося», — згадує Роман.

Російські військові для обміну своїх полонених насамперед пропонували наших поранених, яких вважали безнадійними.

На обмін поранених відправили через Росію – з Донецька на Таганрог, з Таганрога до Криму і далі бортовою вантажівкою у бік Запоріжжя.

«Водій так їхав, таке відчуття було, що він навмисно намагався зловити кожну ямку. На кожному горбку мене підкидало, побратимів також. Відкрилася кровотеча на плечі, я його затиснув рукавом. А коли почув, що Херсон, сказав: «Можеш ловити все, тільки топи», — розповів Роман.

Обмін відбувся 28 квітня. За наступні півтора місяці Роман переніс одинадцять операцій. Так лікарі готували його до протезування. У шпиталі Роман зробив пропозицію своїй нареченій Вікторії.

«Я заходжу, а він лежить з великим букетом червоних троянд та каблучкою. Я була шокована», — згадала момент пропозиції Вікторія.

Роман знову вчився ходити. За відсутності руки на протезі важко було утримувати рівновагу. На нозі натиралися болючі мозолі. Доводилося тижнями чекати, поки заживе.

За програмою реабілітування та протезування українських воїнів, які втратили кінцівки внаслідок війни з Росією, Роман полетів до Сполучених Штатів Америки. У Флориді, в Орландо, йому зробили постійний протез для ноги. Американські лікарі створили ще спеціальний протез для бігу.

В Америці Романа запросили на урочисті збори Асоціації ветеранів корпусу морської піхоти США та вручили свою почесну відзнаку «Army week».

Завдяки придбаним зв’язкам в Америці Роман як волонтер налагодив постачання військової форми, амуніції, медичних препаратів для своїх побратимів. Про те, що їм потрібно, він чудово знає з власного досвіду.

«Хлопцям відправив аптечки з Америки. Дуже з багатьма познайомилися, багато хто допомагає. Вони надсилають мені, а я особисто передаю хлопцям до рук», — розповів Роман.

У червні 2022 року Роману виповнилося 20 років. Наприкінці грудня 2022 року Роман та Вікторія одружилися.

Источник