Чи варто боятися російського наступу та як каятися сепаратистам. Інтерв’ю з бійцем НГУ, — ФОТО

ВладКапустянський – людина не публічна. Він прийхав до Маріуполя з Сум у 2014 році під час загострення військових дій. Тут вступив до війська та знайшов своє кохання. Влад воює з російським агресором сім років та каже, що він звичайний військовослужбовець, який робить свою справу. Але саме на таких особистостях тримаєтеся мирне небо. 

Влад не часто буває у Маріуполі. Нам пощастило його перехопити під час нетривалого візиту у місто і поговорити про життя, війну та мир.

Життя до війни

До подій на Майдані я займався підприємницькою діяльністю. За фахом юрист. Також був керівником юридичної служби Всеукраїнського об’єднання «Свобода». До того як стати юристом, до 1997 року – я був співробітником, на той час, міліції у відділі боротьби з груповою та організованою злочинністю. Це були 90-ті роки. Бандитизм пішов у владу. Я зрозумів, що треба йти у політику та щось вирішувати у політичному ракурсі, а не кримінальному. Як приклад – наш минулий президент Янукович, який був два рази «не судимий».

Приїзд у Маріуполь та військова служба

Сюди я приїхав на початку осені 2014 року. Ще не був військовослужбовцем, але розумів, що тут – крайня точка. Приїхав вивчати місто та тут і залишився.

Вже 6 лютого 2015 року я вступив до лав Національної гвардії у в/ч 3075 та служу тут і зараз. Я був у роті на 80% сформованої з маріупольців, а на 20% — з таких, як я: люди з інших міст і навіть з окупованих територій. Там я починав свою службу.

Ми внесли свій добровольчий дух, і дякую командиру частини, який нас не ламав через коліно, а підтримував.

Зараз усі розійшлись по інших підрозділах. Хто хотів воювати – воює, хто хотів оформити інвалідність та піти на пенсію – пішов. Я залишився у частині, але назву підрозділу сказати не можу. Мій підрозділ знаходиться на лінії зіткнення та моніторить ситуацію, щоб дати інформацію нашим ЗСУ щодо балалаєчніков, забордюрників, тобто військ колаборантів. Ми є маленькою ланкою великого ланцюга, що обороняє Маріуполь.

Наступ росіян

Спілкуюсь с великою кількістю людей та чую, що усі бояться наступу. Запевняю, що боятися поки нема чого. Якщо таке буде – наші війська будуть приведені у повну бойову готовність, і тоді ви про це дізнаєтеся самі.Немає приводу хвилюватись.

Так, війська РФ стягнуті до наших кордонів. Таке вже було у 2014 році. Але усі рішення треба приймати з холодною головою. Нервуватися та нервувати своє оточення немає сенсу. Їх сил не вистачить, щоб прорвати нашу оборону. Вони знаходяться в окопах 7 років, та у них не вистачить духу. Там є частина кадрових росіян. Вони займають посади вищого керівництва та середньої ланки. Усе забордюрне командування, а рядові – місцеві, які не знайшли роботу, були одурманені ЗМІ чи були засуджені. Вони п’ють та стріляються. Наступати вони не зможуть.

Український наступ

На тих, окупованих територіях, військові та цивільні бояться ще більш. Вони кажуть, що наступати будемо ми. З 1 квітня вже наступаємо! Але це фейк РФ. Його мета, на мою думку, для нагнітання ситуації. Нас же вважають фашистами, але не розумію чому. А ще всякий російський непотріб користується цією ситуацією, щоб скуповувати будинки місцевого населення та пропонувати їм десь у російських селах.

Дисципліна ЗСУ

Наше військо – це плоть та кров населення. Вони не прилетіли з Марсу. Там є всі, різні люди. Є слабкі духом, сильні та середні. Я особисто не зустрічав в ЗСУ людей, які займаються наркотою чи п’ють в армії. Я бачив те шокуюче відео з самогубством. Але хочу сказати, якщо ти перебуваєш на лінії зіткнення та займаєшся не військовою справою – ти загинеш.

Настрої на  окупованих територіях

Я спілкуюсь з людьми, які там живуть та бувають. Вони налякані та зомбовані. Люди приймають рішення. Хто хотів – виїхав, хто хотів – той залишився там. Я не соціолог та не можу сказати, який відсоток тих, хто підтримує Україну та що з ними робити після деокупації. Моя особиста думка може бути чи добра, чи зла. Я вважаю, нам не можна когось вибачати. Ми багато вже пробачили та маємо те, що маємо.

Деокупація Донбасу

Я розумію, що статтю будуть читати люди з тої сторони. Тому те, що скажу зараз, — важливо.

Росія сама не вийде з Донбасу. Може, вони самі (бойовики — ред.) роззброяться? Але як таке можливо. Якщо ми самі почнемо активні військові дії, то треба розуміти, що повинні мати перевагу у техніці та живій силі. Також треба розуміти, що будуть страждати мирні люди у містах. Ми ж не путінці, щоб, як вони, спалити Грозний. Нам же відбудовувати все це потім. Але не це головне. Головне – люди. Боротися треба за людей, а не будинки.

Прогнози на майбутнє

Я не Ванга. Не можу робити прогнози. Я військовий і роблю свою справу. Можу сказати, що наступу не буде. А якщо навіть і буде – ворог не піде в лобову на Маріуполь. Кажуть, що Маріуполь потрібен росіянам, щоб була дорога до Криму. Але ж навіть нормальної дороги автомобільної там нема. Також якщо захоплять Маріуполь – уся продукція Метінвесту опиниться під санкціями. Ніхто не буде тоді купувати цей метал.

Якщо будуть якісь рухи – то на головні залізничні вузли – Запоріжжя та Волноваху. Але для цього потрібні великі сили. У москалів їх нема.

«Донбас» як слово та ідея

Я взагалі вважаю, що це зайве слово.Є, звичайно Донбас, Слобожанщина та Закарпаття. Але не треба протиставляти. Це лише природний та територіальний устрій. Ми єдина соборна Україна, а людям з окупованих територій треба зрозуміти, що ми всі — однакові люди, ходимо на однакових ногах і на заході, і на сході. Хай ті, хто там, – каються та приходять до нас. Нічого страшного не буде. Програма СБУ «Тебе чекають вдома» працює.

До речі, я знаю людей, які повернулись з окупованих територій, пройшли цю програму і пішли служити в ЗСУ. Кайтесь і повертайтесь! А якщо навіть щось накоїли – хай тягнуть карти, інформацію та теж ідуть до нас. Все буде добре. В Інтернеті є телефони, там скажуть як це зробити.

Дяка маріупольцям

Я вдячний маріупольцям. Вони щирі. Я познайомився тут з багатьма людьми. Нам треба тут бути в спокої, бо Росія намагаєтесь, щоб тут був неспокій.

Я хочу побажати маріупольцям, щоб вони зайнялися екологією. Ви помрете від цього раніше, ніж прийдуть росіяни. Не треба завжди думати про фронт. У нас є сила, яка буде про це думати та діяти.

Источник