Дружину 41-річного військовослужбовця Сергія з позивним “Таксист”, який обороняв Маріуполь, шокував стан чоловіка після російського полону. Ольга при зустрічі не впізнала чоловіка. “Я не думала, що до такого рівня можна схуднути. Він був такий худий!.. Це були шкіра і кості. І такого кольору… Бо ж людина стільки часу перебувала без свіжого повітря. Його виводив сусід по палаті. А я не розуміла, де мій чоловік. Я злякалась, думала, якась хвороба. Знала, що він не бачить, що немає руки, але до такого зовнішнього вигляду я була неготова”, – сказала вона.
Сергій на праве око не бачить взагалі, на лівому зір ‒ 70% . В обох очах залишились осколки. Він очікує на протезування руки. Щодня тренується і вигадав пристосування для занять на скакалці. Як розповів Сергій “Радіо Свобода”, у полон до росіян він потрапив 16 травня – з першою групою важкопоранених захисників Маріуполя, які перебували у медичному бункері “Азовсталі”. “Весь цей час були постійні бомбардування. Я з бункера не виходив. Російська розвідка добре працювала. Вони знали, де які бункери. Пробивали їх. Слабими бомбами не змогли, а потім міцними. Наш бункер пробили, завалило операційну. На щастя, всередині не спрацював фугасний пристрій, бо все б знищив всередині. Просто впала ракета. Чотирьох хлопців засипало бетоном, вони вже одужували, мали повернутись у стрій, а стали важкопораненими; а четверо 4 хлопців загинули. Морально дуже тяжко. Вірили в те, що нас врятують. Нам наказали виходити у полон”, – сказав “Таксист”. Сергія попри важкі поранення відправили на 10 днів в Оленівську колонію. “Вони обіцяли, що по лікарнях розвезуть поранених. Але привезли у тюрму. Приїхали, знову обшук, все, що було, забрали. У мене нічого не було. У кого був спальник чи каремат, то не забирали. Ми потім ділились, хто спав на бетоні. Били хлопців. Добре, що я майже не бачив того всього знущання через відсутність зору. До поранених ще так ставлення, тільки морально дуже сильно тиснули: що ніхто нас не обміняє, ніяких обмінів не буде, що всі про нас забули”, – поділився Сергій. Після Оленівської колонії чоловіка доставили у лікарню в окупованому Донецьку, але й там не лікували. “Ніякої медичної допомоги не було, перебинтовували раз на чотири дні тим самим бинтом , у крові і брудним, якась мазь. Із палати виходити забороняли. Харчування там було не лікарняне, а чортзна-що, порції маленькі, але вже не поспішали їсти: 100 грамів води і картоплинка в кращому випадку. З водою взагалі великі проблеми: у палаті 7 людей і півтора літри води на добу, як хочете, так і діліть” З полону Сергій повернувся у тому ж робочому вбранні, яке дали йому хлопці на “Азовсталі”, що й потрапив у полон. У неволі він перебував із 16 травня до 29 червня і за півтора місяці в російському полоні схуднув на 30 кілограмів. “Колись хотів скинути зайву вагу, а у полоні так втратив її, що хребет відчував через живіт. Не бачив, але відчуття рук показувало, що нічого немає. Те, що руки немає, не заважає займатись. Нічого складного у житті не буває, якщо прагнеш перемоги. А ми переможемо. росія – це звичайний терорист”, – додав військовий.
Комментарии