Як годували мешканців та гостей Слов’янська. Історія перших їдалень, ресторанів та готелів

Як у Слов’янську розвивалась ресторанна і готельна справи, розповіли у краєзнавчому музеї. 

Смачно поїсти любили завжди. Перші професіональні кухарі, що заробляли собі на життя, готуючи іншим, жили ще 2000 років до н.е.

А от у наших місцях перші ресторани та їдальні почали відкриватися тільки в середині ХIХ ст. Слов’янськ починав з корчми при постоялому дворі поблизу річки Торець.

Меню було небагатим, але поживним: горілка, квас, каші та м’ясна юшка. Східна окраїна міста теж славилась своїми «заведениями». Продукти використовували місцевого виробництва: горілка від Крона, пиво від Тільмана, ковбаси від Гібнерів, пироги з м’ясом та грибами від Тер-Оганесова. На продукти та напої встановлювалась такса.

З розвитком промисловості, розвивалась і готельна справа. При готелях обов’язкового відкривались буфети, трактири, ресторани, в яких кормили смачно і недорого (сніданок з 4-х блюд коштував не більше 1 рубля).

Улюбленим місцем слов’янців був трактир Пампури, серйозну конкуренцію йому складав «Гранд-Отель» Сереженко, а напиватись до «куліків» чоловіки полюбляли у винному погребку готелю «Одеса» Кулікова.

Як пригадують старожили, Дворянський торговий ряд мешканці міста називали «босявкою» — тут вечорами збирались любителі кріпких напоїв як чоловіки, так і жінки. Для бідного населення шинки будували просто поряд з болотами,очеретом, господарськими сараями.

В 30-ті роки мережа харчування була обмеженою – це кілька їдалень при великих промислових підприємствах: АІЗа, содового комбінату, керамічного комбінату, заводу Коксохіммонтаж. Існувала і їдальня «літерних цехів», де обслуговували по талонах і безкоштовно. Гарячу їжу для школярів готували у заводських їдальнях, працювали шкільні буфети.

Мешканців міста кормили у невеличких закусочних у Шовковичному парку, по вул. К.Маркса, центральній їдальні в приміщенні колишнього «Гранд-Отелю», а в будинку, де був трактир Пампури ( кут вулиць. Леніна-Шевченко) працював міський ресторан.

Улюбленим містом відпочинку був і ресторан в курзалі на Славкурорті.

В післявоєнні голодні роки разом з підприємствами відновлювали і заклади харчування. Керівництво заводів і фабрик, що мали їдальні, підтримуючі людей, знижувало ціни, слідкувало за якістю і асортиментом їжі. При підприємствах створювали підсобні господарства: теплиці, тваринні ферми, пасіки, тощо.

Наприкінці 60-х уряд прийняв постанову «Про подальший розвиток громадського харчування». Була поставлена задача: зробити громадське харчування масовою і доступною галуззю. В нашому місті ця галузь також виділяється у самостійну — створюється трест столових і ресторанів. Починається перебудова системи харчування.

На початок 70-х років у Слов’янську працює 2 ресторани, 62 їдальні, 9 кафе, 9 закусочних , 40 буфетів Кулінарний магазин по доступним цінам пропонує у великому асортименті напівфабрикати, що значно полегшало домашню роботу жінок. Система харчування користувалась великим попитом у мешканців міста. Практично все працююче населення міста обідало в їдальнях.

Час спливав. Сьогодні 162 підприємства харчування – це місця відпочинку і розваг, зустрічі друзів, святкування родинних подій і, звичайно ж, проведення корпоративів. Затишні кав’ярні, кафе з вишуканими інтер’єрами, домашні пекарні, кондитерські пропонують свої послуги на любий, самий вимогливий попит і смак.

Слов’янський краєзнавчий музей 

Источник