Як слов’янці з різних міст та країн записали експериментальний аудіовізуальний альбом

Експериментальна музика з сусідньої кімнати. Розповідаємо про проект “JAZZ-LUC GODARD”.

Аудіовізуальний альбом “MOTEUR” в рамках проекту “JAZZ-LUC GODARD” створили декілька слов`янців, які наразі мешкають у різних містах і, навіть, країнах. Ми ексклюзивно поспілкувались з одним із авторів проекту — Валерієм Клименковим, який живе в італійському місті Верона.

— Доброго дня, Валерію. Вітаємо вас з виходом альбому. Давайте поговоримо про нього. Перше питання таке – до чого тут Жан-Люк Годар?

— І вам доброго дня. Дякую за привітання. Щодо Годара — то на його постаті ми зупинились не випадково, адже це творець нової хвилі в кінематографі. Людина, яка кинула виклик традиційному, тривіальному, побутовому. Це визначний імпровізатор, що якнайкраще відображає наші погляди на створення аудіовізуального продукту. Тому ми і назвали проект його ім`ям, але трохи його обіграли.

— Як ви самі визначаєте свій жанр, якщо, звісно ви цим переймаєтесь?

— Я б назвав наш жанр “аудіо-колаж” (сміється). Узагальнено його можна віднести до експериментальної музики. Ідея полягала в тому, щоб у слухача  виникало враження, що він чує музику з сусідньої кімнати. Наче він рухається довгим коридором повз безлічі дверей, з-за яких лунають різні звуки. Десь працює телевізор, десь грає музика, десь шурхіт, десь розмова тощо. В цьому альбомі ми спробували відтворити атмосферу і енергетику такого простору. Завдяки нашому звукоінженеру Генадію Саєнку, сподіваюсь, що нам це вдалось. 

— Розкажіть про інших людей, які працювали над альбомом?

— В проекті задіяні 4 людини, плюс звукоінженер Генадій Саєнко та фотограф Сергій Чмара. Його роботи ми використовуємо для обкладинок наших платівок. Решта — це Ігор Кривякін, відомий як Сирена або Жара Апельсин, бас-гітарист краматорського гурту “Мазь” Сергій Ковальов і два учасники гурту “Rокові яйця” — Олексій Парасоцький, який зараз живе у Чорноморську, і я, Валерій Кліменков. Живу в Італії. 

— Чи не заважає співпраці те, що ви живете навіть не в різних містах, а в різних країнах?

— На початку це створювало певні незручності, але потім розсмакували і тепер, навіть, ловимо від цього кайф.

— Яким чином розподіляються обов’язки в вашій творчій групі? Хто народжує ідеї, хто вигадує форму, хто займається оформленням?

— У нас немає чіткого розподілу ролей. Ідеї приходять до кожного і ми майже всі їх використовуємо. Але найбільше ідей постачає, безумовно, Ігор Кривякін.

— Чи це перша ваша співпраця, або раніше ви вже щось разом створювали?

— В такому складі це вже другий проект. Перший називався “The Hall — Scрolastique”, в ньому ми опрацьовували ідеї Сергія Ковальова. Тоді ми намагались відобразити момент переходу дитини до дорослого житття. В “JAZZ-LUC GODARD” процес, здебільшого, координую я. Тобто, надалі ми плануємо закінчити цикл ще двома проектами, де смикати за нитки творчого механізму будуть Сирена і Парасоцький. Хотілося б зробити це до кінця року, але не впевнений, що встигнемо.

— Чи можна вважати альбом “MOTEUR” осучасненою версією проекту «Rокові яйця», або це щось абсолютно нове? Чи проводите ви самі такі паралелі?

— Шукати паралелі з “RЯ” я б не став, хоча, напевно, вони таки існують. Тим більше, що ми зробили ремікс на одну з композицій “Rокових яєць”. Головна відмінність — це форма. Ми свідомо відмовились від класичного підходу до створення пісень. Не знаю, чи взагалі можна називати наш продукт піснями, адже в них немає ані куплетів, ані приспівів.

— Як ви самі думаєте, на яку аудиторію орієнтована ваша творчість?

— Точно, що не на широку. Це скоріше страва для музичних гурманів і тих, хто шукає чогось нестандартного.

— Чи усвідомлюєте ви, що багато людей нічого не зрозуміють і подумають, що ви просто не нормальні? Або, що ви з них глузуєте? Ви готові до такої реакції?

— До такої реакції ми вже звикли (сміється). Як на мене, нормальних людей просто не існує, вони просто уявляють себе такими. Всі дуже різні, бо вони живі — в цьому і є сутність. А норма — це категорія мертвих.

— Що ви хотіли повідомити суспільству через цей альбом?

— Це тема для довгої розмови, але, якщо стисло, то я б сформулював наш головний меседж так — протиставлення абстрактного мислення з кон`юнктурою сприйняття. Так нормально?

— Більш-менш, та проїхали. Як довго ви над ним працювали?

— Приблизно 4 місяці. І можу вас запевнити, що це були 4 дуже веселі місяці.

— Коли і де альбом можна буде почути і побачити?

— Офіційну презентацію ми запланували на 5 квітня — це день народження іншого видатного режисера, Пітера Грінуея. Альбом ми викладемо на всіх офіційних стрімінгових платформах — YouTube music, Spotify, i tunes Aamazon musik і так далі.

— Дякую за цікаву бесіду. І, наостанок, таке питання – чого людям чекати від вас у подальшому?

— І я вам дякую. А людям я б порадив нічого не чекати, а діяти самим. Дія досяжна кожному. Варто лише спробувати — і ви зрозумієте як це захоплює.

Павло Коротенко

Источник