«Казали, що України більше немає»: захисник Маріуполя розповів про моральний тиск у полоні — новости Мариуполя

Сергій Макаревич родом з Житомирщини. До лав Держприкордонслужби України 27-річний чоловік встав наприкінці 2019 року, а в жовтні 2021 – був переведений на службу на заставі у Сартані  під Маріуполем. Там його й застало повномасштабне вторгнення РФ. Через кілька тижнів боїв у блокадному місті підрозділ, до якого входив захисник, залишився без боєприпасів, майже без їжі та води, тож був змушений здатися у полон.  У неволі Сергій провів практично один рік та дев’ять місяців: додому повернувся під час обміну 3 січня 2024 року.

Читайте також: «Вони просто звірі» — захисник Маріуполя розповів про бої за місто та 580 днів у полоні

«24 лютого (2022 року – ред.) о третій ночі росіяни обстріляли навіть не позиції ЗСУ, не наші позиції, а просто жилий масив у Сартані. Просто по житловим будинкам раз увалили, два. І я прокидаюся, всім кажуть збиратися, якась незрозуміла ситуація. З третьої до сьомої ранку працювала артилерія по КПВВ, ми це застали на заставі. А зранку вирушили до міста (Маріуполя – ред.)», — пригадує початок повномасштабної війни Сергій Макаревич у репортажі Суспільне Новини.

"Казали, що України більше немає": захисник Маріуполя розповів про моральний тиск у полоні - новости Мариуполя

«Коли зник інтернет, був такий хаос»

Про бої за Маріуполь прикордонник розповідати не хоче. Лише каже, що коли в місті почалися проблеми з інтернетом та зв’язком, почався деякий хаос, і взаємодії між підрозділами українських захисників дуже не вистачало.  Натомість його мама пригадує, як син написав, що у бійців вже закінчився хліб, а він би його з’їв, а ще – хоче цукерок.

«І ми з ним домовилися, що я теж не буду їсти цукерок, поки він не повернеться, що почнемо вдвох. Я не їла цукерок, як і він, стримала своє слово. І коли я приїхала в шпиталь (після обміну полоненими – ред.), він дав мені «Снікерс» і сказав: ну що, починаємо», — розповідає жінка.

Читайте також: На день – половина шматочка хліба: захисник Маріуполя Сергій Добича майже два роки провів у полоні

За словами прикордонника, його підрозділ розташовувався на ММК ім. Ілліча. Коли з відділу прикордонної служби «Сартана» залишилося там не більше півсотні чоловіків, у них вже не було боєприпасів та можливості продовжувати боротьбу за місто. Тож 12 квітня 2022 року оборонці були змушені здатися в полон.

Відповідь на свій лист рідним отримав лише через рік

Прикордонників з Маріуполя росіяни  спочатку привезли до Оленівки на тимчасово окупованій Донеччині. Сергій пригадує, що тоді представник так званої «днр» сказав йому, що бійців ДПСУ обмінюють швидко, тож немає причин для хвилювання. Невдовзі полонених почали вивозити «камазами» в невідомому напрямку: на третій день забрали й «партію», до якої входив чоловік. Так він опинився у Таганрозі, а звідти  — літаком – у місті Кінешма Іванівської області РФ. Це місце стало «пристанищем» військового аж до 2 листопада 2023 року.

Десь на початку червня 2022 року Сергію та іншим полоненим надали можливість зв’язатися з рідними:

«У камері нас було четверо. Дали чотири листа А4, дві ручки та сказали «пишіть своїм родинам». Ще дали бланки, які ми мали заповнити, мабуть, для військового комісара. Всі розгубилися, не знали, що писати… Через місяць був другий лист, і в кінці вересня  — останній лист написали. Відповідь я отримав десь на наступний рік літом, і через пару місяців влаштували відеозв’язок», — розповідає захисник Маріуполя.

«Перші півроку у полоні було дуже страшно»

Сергій пригадує, що в камері військовим нічим було себе зайняти, тож їх переслідували паніка та дурні думки. Чоловіки навіть не могли зрозуміти, де конкретно їх утримують, який час на годиннику та дата, а головне – чого очікувати від окупантів.

Читайте також: «Від голоду ледве трималися на ногах» — захисник Маріуполя розповів про 11 місяців у російському полоні

«Перші півроку було страшно: от закінчаться всі допити, то що вони з нами робитимуть? Хлопці казали, от порозписуємося ми, що нічого ніде не бачили, поведуть нас і вб’ють. Хтось це ляпне у камері, і ця паніка дуже заразна. Потім я вже переселився в іншу камеру, і там був такий чоловік 54 років. Він мені за батька був. Казав, заспокойтеся, хлопці, ми рік уже майже тут: якби хотіли нам щось «пришити», то вже б «пришили», — ділиться військовий.

Чоловік також розповідає, що окупанти постійно звинувачували українських захисників у військових злочинах: розстрілі цивільних, обстрілах житлових кварталів, що це саме наші літаки бомблять Маріуполь. Мовляв, російська армія такого не робить, а «йде по-нормальному».

Крім того, росіяни постійно тиснули на полонених морально та психологічно. Зокрема, розповідали, що України як цілісної держави вже немає. Нібито Луганська, Донецька, Харківська, Херсонська, Миколаївська, Одеська області перейшли росії, Закарпаття – до Угорщини, Львівську та Волинську «забрала» Польща, а Рівненську, Житомирську та Чернігівську – Білорусь.

«У камері робили ставки, хто наступним поїде додому»

Сергій Макаревич зізнається, що спочатку розмови про минуле мирне життя, дім та родину майже всім давалися дуже важко. Однак з плином часу полонені почали обговорювати ці теми, мріяти про повернення до рідних, уявляти ці моменти та навіть робити ставки, хто з них першим повернеться в Україну.

«2 листопада мене викликали та сказали «сегодня домой едешь». Я зібрав речі, мене привели, а (в приміщенні – ред.) – купа нашої форми військової, мені сказали обирати, що підійде. Потім тримали нас в карцері, поки машина не приїхала.. Хлопці кажуть, що, мабуть, додому поїдемо. Але потім нас посадили в поїзд з решітками… І ми ще два місяці знаходилися в місті Таганрог, СІЗО-2″, — пригадує чоловік.

Читайте також: 24 лютого мав піти у відпустку — захисник Маріуполя розповів, як відновлюється після 449 днів полону

Справжнім днем обміну для прикордонника стало 3 січня 2024 року. На питання, як допомогти колишнім бранцям кремля скоріше адаптуватися, відповідає, що головне – побільше гарних, позитивних емоцій. Він обурюється, що часто обміняних військових починають настирливо розпитувати про бої, чи вбивали вони, що відбувалося в полоні, — і це в корні невірно. Цю тему варто підтримувати, лише якщо оборонець сам почав розповідь:

«Якщо людина розкрилася це розказати… то будь люб’язний, послухай. Після такого пережитого не будеш направо-наліво (про це) розповідати, а тільки тому, кому довіряєш. Тож самому розпитувати не треба. Кому цікаво, хто не був, то вперед, покажіть приклад. А ми вже своє показали»,   — вважає чоловік.

Нагадаємо, вчора, 31 січня, відбувся 50-й обмін полоненими з початку повномасштабного вторгнення та другий – у 2024 році. Додому повернулися ще 207 українських захисників.

Фото: скріншот з відео

Источник