Маріупольський художник представив серію замальовок з бомбосховища — новости Мариуполя

У Києві представили малюнки маріупольського художника Данііла Немировського, який понад місяць провів у бомбосховищі. Митець створив кілька чуттєвих портретів сусідів по сховищу. 

У п’ятницю, 8 липня, в київській галереї Dymchuk на спільній виставці представили малюнки Данііла, які ілюстрували щоденник творця в окупованому місті. Інші його роботи, створені у бомбосховищі, можна побачити у галереї Naked Room. 

Данііл Немировський — український графік, до вторгнення викладав у маріупольській філії Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. Війну зустрів вдома і виїздити не планував, але згодом зрозумів, що рішення залишитися в місті було помилкою.

«Спочатку ми їли заморожені продукти зі складів, але наприкінці березня закінчилася їжа, вода, і чекати вже не можна було», — з жахом згадує Данііл. Коли терпіти було вже несила, митець наприкінці березня пішов на околицю міста, де за чутками стояли евакуаційні автобуси.

«Тоді вже неважливо було, куди їхати. Я видалив з телефона фотографії руйнувань, світлини й відео про те, як прості громадяни голіруч протистояли окупантам, відписався від українських пабліків. Там дійсно стояли великі сірі автобуси росіян», — каже митець.

Гроші на той момент втратили свою вартість, пригадує Данііл. У Маріуполі діяв бартер — цигарку можна було виміняти на склянку борошна. Коли чоловік дістався Бердянська, зрозумів, що там ситуаця схожа.

«У Бердянську я обміняв гуманітарне мило на проїзд автобусом. Пляшку шампанського і тушонку приберіг на чорний день, аби можна було виміняти на щось більш вартісне. Гадаю, за мої малюнки так само можна було б щось отримати, але я не міняв. Кілька портретів дарував дітям у сховищі», — розповідає художник. 

Після кількох днів очікування та дев’ятигодинної дороги нарешті опинився в Запоріжжі. Місяць у полоні бомбосховища видався непростим. За словами митця, не відразу  було розуміння, для чого малювати у такий час. 

«Спочатку було цікаво, чи можу я провести бодай одну рівну лінію. Вийшло, і там, під землею, я зробив серію малюнків», — згадує Данііл. 

Жахливі умови та відсутність свіжого повітря погіршували надію на шанс вижити, та іноді, коли обстріли стихали, усі виходили на вулицю і милувалися прекрасним небом. Іноді, настрій поліпшувався просто від гарної погоди.

Чоловік розповідає, що ноутбук, записи, інструменти, роботи залишилися у Маріуполі. Та найтрагічніше  — це те, що дідусь і бабуся Данііла відмовилися евакуюватися. Він досі достеменно не знає, чи живі вони. 
«Уже в березні їхній район контролювали росіяни. Після евакуації я дізнався, що військові відвезли бабусю на БТР до лікарні, яку невдовзі розбомбили. Найімовірніше, бабуся там померла. Дідусь був прикутий до ліжка. Я не знаю напевно, що з ним сталося, але думаю, що його також немає серед живих», — поділився Данііл.
Більше новин читайте в нашому Telegram-каналі.
Нагадаємо, у різних містах світу проходять фотовиставки, концерти та кінопокази, покликані звернути увагу суспільства на долю Маріуполя та його мешканців. 

Источник