«Наша школа постане з попелу, як фенікс»: інтерв’ю директорки Маріупольської гімназії — новости Мариуполя

У Маріуполі російські окупанти зруйнували найстарішу гімназію зі структурним підрозділом початкової школи №1. Її директорка Ірина Олейніченко розповіла в інтерв’ю для МОН про рідний заклад освіти. 

Школа на вулиці Грецькій, 44 була міською пам’яткою архітектури та однією з найстаріших у Маріуполі. Ще у 1867 році український педагог, історик і етнограф Феоктист Хартахай відкрив тут жіночу гімназію. Юні маріупольчанки вивчали декілька мов, точні науки, музику та хореографію.

У минулому році гімназія, в якій навчалися понад 500 учнів, відзначила 145 років із дня заснування. Будівля вистояла під час бомбардувань фашистськими загарбниками за часів Другої світової, однак була зруйнована російськими бомбами та снарядами.

Ірина Олейніченко розповіла, що для неї війна почалася ще 19 лютого, коли син, військовослужбовець НГУ, зателефонував та попросив докласти речі у «тривожну валізку». 

«Я дуже хвилювалася, але він мене заспокоював і переконував, що все буде добре. Наступного разу син заступив у наряд 23 лютого. 24 лютого о п’ятій ранку він зателефонував мені, попросив привезти «тривожну валізу». Вже тоді син повідомив, що в Приморському районі чутно постріли та вибухи, але в нашому районі було тихо, тож я спокійно поїхала на роботу», — згадує директорка. 

У перший день війни вчителі вийшли на роботу, але навчання відмінили. Згодом, 26 лютого, Ірина Олейніченко зібрала співробітників та віддала трудові книжки. 

«Ситуація ставала дедалі гірше, для збереження документів працівників і учнів ми вирішили сховати оригінали в підвал, який був підготовлений на випадок евакуювання. 18 лютого ми проводили тренування з евакуації, а вже 26 лютого ввечері в наш підвал почали приходити люди, які жили поруч зі школою. Спочатку їх було небагато, десь 30 осіб, із кожним днем їх ставало все більше. Тоді наш двірник Олександр запропонував допомогу, його родина жила поруч і мала змогу приймати людей. Вони залишалася у школі від самого початку війни. На превеликий жаль, він загинув у березні під час бомбардування школи», — розповіла Ірина. 

Її родина з 14 осіб 10 днів жила у підвалі після того, як у будинок влучив снаряд, вибило вікна та знесло дах. Ірина не хотіла залишати місто, адже її син боронив Маріуполя. Однак коли почалися постійні авіанальоти, сім’я вирішила евакуюватися. У дорозі потрапили під обстріл: гради влучили в машину попереду, постраждали люди. За 12 годин дісталися Запоріжжя, а згодом доїхали до селища Молодія Чернівецької області. 

Директорка місцевого ліцею допомогла влаштувати багатьох школярів Маріуполя, щоб кожна дитина мала змогу закінчити навчальний рік у онлайн-режимі, а випускники – отримати документ про освіту. Працівникам надали ноутбуки з усіма необхідними налаштуваннями в рамках програми «100 ноутбуків для вчителів Маріуполя». 

Що стосується планів на майбутнє, то наразі головна мрія Ірина Олейніченко — щоб син повернувся додому. 

«Мій син Владислав був на заводі «Азовсталь» до останньої хвилини. До війни він планував працювати вчителем фізкультури, його вся школа знає, діти дуже люблять. Зараз ми чекаємо на його повернення з полону та наші думки лише про нього. Також ми сподіваємося та віримо, що Маріуполь повернеться під контроль України, а ми поїдемо додому та будемо відбудовувати рідну школу», — підкреслила директорка. 

Більше новин читайте  в нашому Telegram-каналі.

Нагадаємо, що абітурієнти із тимчасово окупованих та особливо небезпечних територій України зможуть вступити до Маріупольського державного університету за спрощеною процедурою.

Источник