Незалежність і мовна практика в сучасній Україні

Після здобуття незалежності, мова стала важливим питанням, на якому українська держава могла утверджуватися. У 1990-х роках було запропоновано кілька мовних законопроектів, але більшість із них були відхилені Конституційним судом. Конституція України, прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року, закріплює за українською мовою єдину державну мову. Їй надано статус державної мови. 

Державна або офіційна мова – це мова, яку держава законодавчо визначає як обов’язковий засіб спілкування в публічних просторах суспільного життя. Такий статус українській мові надає Конституція України.

Незалежність і мовна практика в сучасній Україні

Насправді ці два терміни часто використовуються, щоб відмежувати державну мову від мов меншин. Наприклад, у Конституції Автономної Республіки Крим, прийнятій у 1992 році, дві мови – українська та кримськотатарська – мають статус державних. Російська мова була визнана «офіційною мовою», а закон не передбачав такого статусу.

У 2000-х роках уряд надавав українській мові великого значення для визначення національної ідентичності. Було прийнято кілька законів, які посилили соціальні позиції України, зокрема під час каденції Президента Ющенка (2005-2010). У 2006 році стаття 10 Закону про телебачення і радіо мовлення встановив, що 75% щоденного обсягу національного мовлення має бути українською мовою. 

Закон від 12 січня 2006 р. № 3317-IV

Відтоді фільми та програми на будь-якому каналі, державному чи приватному, не українською мовою, мають бути дубльовані національною мовою. На практиці телевізійний дубляж іноді замінюють субтитруванням або синхронним перекладом. Українська мова домінує на суспільному телебаченні та радіо, але це все ще не стосується приватних ЗМІ, де майже дві третини загального часу мовлення російською. Лише 23% журналів і 27% газет виходять українською мовою. Стан книговидання українською мовою жалюгідний. У 2000 році 90% книг, які продавалися в місцевих книгарнях, були російськомовними, в 2022 році ця ситуація дуже сильно змінилася. За даними сервісу https://uabook.com.ua, українці все більше віддають перевагу саме українській літературі.

1 липня 2007 року принаймні 70% іноземних фільмів мають бути дубльовані чи субтитровані українською мовою, чи то в кінотеатрах, на телебаченні чи вдома. Ця мовна політика принесла свої плоди. Згідно з даними Центру Разумкова, який також називають Українським центром економічних і політичних досліджень (УЦЕПД), у 2002 році лише 37,5% українців заявили, що спілкуються вдома українською. У 2011 році, за даними УЦЕПД, цей показник зріс до 53,3%. Така ж тенденція спостерігається і на робочому місці: у 2002 році 34% респондентів спілкувалися українською на роботі, порівняно з 49,2% у 2011 році. У 2002 році 20% розмовляли російською або сумішшю російської та української. Характерною рисою сучасної мовної ситуації в Україні є українсько-російська двомовність.

Про російсько-українську двомовність часто ставлять таке запитання: наскільки ці дві мови схожі? За даними Коптілова, українська та російська мови складають 70,5% лексики. 

Після революції кінця 2013 — початку 2014 року тимчасовий президент Олександр Турчинов, який прийшов до влади лише 23 лютого 2014 року, того ж дня змусив український парламент проголосувати за скасування закону. Це було помилкою, яка відразу ж викликала хвилю невдоволення в південних і східних регіонах України. Незабаром Турчинов відновив текст закону 2012 року. Тим не менш, це поспішне рішення дало російському президенту привід “захистити” російське населення в Україні, спочатку в Криму, а потім і на сході.

Події кінця 2013 – початку 2014 року ознаменували новий етап у розвитку української держави. Ідея етнічної нації, яка живила Помаранчеву революцію, була замінена ідеєю політичної нації. Країна знову стикається з викликом мультикультуралізму в рамках процесу формування національної ідентичності, який ще далекий від завершення. Населення вже не сприймає мову як головну ознаку української ідентичності. Формування української ідентичності переходить від етнічного визначення до політичного.