На тимчасово окупованих Росією землях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей масових депортацій не знадобилося. За роки війни склалася чітка модель видавлювання українців із рідних міст, і вона вже дає результат.
Першим інструментом стала примусова паспортизація. Російський паспорт перетворився на «ключ до виживання»: без нього неможливо отримати медичну допомогу, соцвиплати, роботу чи оформити дітей до шкіл. Життя людей без документів РФ стало нестерпним — їм прямо дають зрозуміти: «Не згоден — їдь, у рідному місті тобі не місце».
Наступний важіль тиску — власність. Мешканців змушують перереєструвати житло за російським законодавством, вносячи українські документи до баз РФ. Без паспорта це зробити неможливо, а значить, людина ризикує втратити квартиру.
Експерти фіксують випадки у Маріуполі та Лисичанську, коли житло визнають «безхазяйним» без підтвердження прав власності. Під загрозою також квартири людей і тих, хто не може оплачувати комунальні послуги.
Додатковим чинником залишається відсутність базових умов життя. Вода, опалення, електрика та зв’язок працюють із перебоями роками. Люди змушені купувати воду, встановлювати баки в квартирах або їхати на зиму до Росії просто щоб пережити холодний сезон.
При цьому окупаційна влада створює «декорації нормальності»: ремонтує фасади та центральні вулиці для пропагандистської картинки, тоді як двори, каналізація та інфраструктура залишаються в аварійному стані.
Економічних перспектив також немає. Безробіття, закриті шахти, кваліфіковані робітники їдуть, погоджуючись на випадкові заробітки. Молодь першою залишає окуповані міста, бо не бачить майбутнього в умовах імітації «нормального життя».
Система підкріплюється репресіями. Будь-кого можуть звинуватити у «шпигунстві» чи «екстремізмі» — приводом стають старі публікації у соцмережах, коментарі чи доноси. Людей не видворяють, а саджають у в’язниці на терміни від 11 до 16 років, звільняючи житло та виключаючи їх із суспільства.
Паралельно Росія реалізує демографічну заміну. У звільнені квартири заселяють сім’ї російських військових. Саме для них створюються пільги та умови, тоді як корінні жителі поступово втрачають доступ до інфраструктури та змушені їхати — до Росії чи Європи.
Це не хаос та не побічний ефект війни. Окупація діє за продуманою моделлю: людей не вивозять ешелонами, їх позбавляють води, безпеки, прав та майбутнього, водночас демонструючи, що «для інших тут є місце».
Докладніше — в авторському відео журналістів видання «Новини Донбасу»
Нагадаємо, Центр Національного Спротиву запустив офіційний чат-бот для безпечного та анонімного зв’язку з мешканцями тимчасово окупованих територій України.
Авторка новини: Наталія Нестеренко, випускова редакторка «Новин Донбасу»
