Що маріупольці знають та думають про права людини, — ОПИТУВАННЯ, ФОТО

92% жителів Донбасу, зокрема Маріуполя, обрали свободу першою з найважливіших цінностей для прав людини — це найбільший показник в Україні.

Такі дані були отримані під час загальнонаціонального опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Центром прав людини ZMINA за підтримки проєкту “Права людини для України”, який впроваджується Програмою розвитку ООН (ПРООН) в Україні та фінансується Міністерством закордонних справ Данії. 

20 грудня в Маріуполі були презентовані результати третьої хвилі опитування “Що українці знають та думають про права людини”, яке з 2016 року проводиться кожні два роки, для того щоб вивчити сприйняття, уявлення та розуміння прав людини і основоположних свобод в українському суспільстві. 

Свобода, як свідчить опитування, залишається на першому місці серед ціннісних пріоритетів для жителів не тільки Донбасу, а й всієї держави — 84%. 

Справедливість посіла другу сходинку з 73%, безпеку обрали 64% українців. Примітно, що порівняно з 2016 роком важливість безпеки для українців як основоположної цінності знизилася на 8%, що може бути пов’язане зі зменшенням інтенсивності збройного конфлікту на Донбасі. А от кількість громадян, які вважають толерантність однією з основних цінностей, навпаки, збільшилася на 6%, хоч вона і перебуває на останньому місці у списку (тільки 31% опитаних українців вважають толерантність важливою цінністю). 

Що стосується Донбасу (зокрема Донецької області і Маріуполя), то на другому місці у переліку основних цінностей для її жителів, — після свободи, — знаходиться гідність (80% опитаних і це також найвищий відсоток за цим варіантом відповіді), на третьому безпека (78%), далі йдуть справедливість (71%) і вільний розвиток особистості (64%).

Одним із важливих індикаторів цінності свободи є її умовна дихотомія з достатком, простіше кажучи — чи погоджується людина відмовитися від матеріальних благ заради збереження свободи. Якщо порівнювати з іншими регіонами України, то серед жителів Донбасу виявилось найбільше тих, хто не відмовиться від свободи на користь достатку — 48% респондентів. І лише кожен четвертий готовий проміняти свободу на матеріальні речі. До речі, такі настрої серед жителів підконтрольних Україні територій Донецької і Луганської областей автори дослідження незмінно спостерігають з 2016 року”, — зауважує Світлана Колишко, керівниця групи ініціатив з прав людини, координаторка проєкту «Права людини для України» Програми розвитку ООН в Україні. 

Право на життя стабільно залишається найважливішим правом для українців упродовж трьох опитувань поспіль. Воно є ключовим для ⅘ населення України. З доволі значним відставанням на другій сходинці знаходиться право на соціальне забезпечення (59%), далі право на свободу і особисту недоторканність (55%), право на справедливий суд (54%), право на працю (53%), право на освіту (52%), право на житло (51%). 

Як і по Україні в цілому, на Донбасі право на життя посідає першу сходинку серед пріоритетів — його відзначили 88% опитаних. Право на соціальне забезпечення йде другим (76%), далі — право освіту (71%), право на працю (65%), право на справедливий суд (61%). За 5-бальною шкалою дотримання прав людини українці оцінюють в середньому на три бали. 

Найнижчі оцінки люди дають дотриманню соціально-економічних та екологічних прав (2,5 бали), найвище оцінюють дотримання політичних і культурних прав (3,1-3,2 бали). На думку більшості жителів Донбасу, за попередній рік ситуація щодо забезпечення прав людини й основоположних свобод в Україні не змінилася (45% проти 36% в цілому по Україні), кожен п’ятий опитаний дотримується точки зору, що стало гірше (19% проти 26% по Україні), з одними правами стало краще, з іншими — гірше відповіли 15% жителів Донбасу (проти 18% серед всіх українців), і найменше виявилося оптимістів, які відзначили покращення ситуації — 2%.

Оцінюючи проблему дискримінації, жителі Донбасу частіше заявляли про існування дискримінації за політичними поглядами (44%) — це єдиний регіон, жителі якого у більшості віддали перевагу такому варіанту відповіді. Далі йдуть: дискримінація за віком (38%), інвалідністю (34%), статтю (30%). Дискримінацію за статусом вимушених переселенців обрали 28% опитаних, стільки ж вказали на дискримінацію за етнічним походженням. Натомість 29% респондентів заявили, що в Україні нікого не дискримінують, і це найбільший показник серед усіх регіонів. 

“Статус внутрішньо переміщеної особи значно частіше називався як фактор дискримінації на Донбасі, ніж загалом по Україні. Це є наслідком військового конфлікту і його негативного впливу на права людини в цьому регіоні. З іншого боку, на Донбасі набагато більше людей заявили, що в Україні узагалі нікого не дискримінують. В таке твердження повірити достатньо важко і можна припустити, що питання дискримінації або не на порядку денному для мешканців Донбасу, або респонденти не асоціюють певні дії власне з дискримінацією”, — зазначив аналітик Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва Андрій Сухарина.

За словами голови Центру прав людини ZMINA Тетяни Печончик, ситуація з COVID-19 змусила українців більш активно захищати свої права. Якщо у 2016 році 42% всіх опитаних респондентів вдавалися до захисту своїх прав у повсякденному житті, то наприкінці 2020-го таких було вже 60%. А ще стало більше тих, кому вдалося успішно відстояти свої права — 15% у 2016 році та вже 19% у 2020-му. Найефективнішими способами захисту прав жителі Донбасу вважають звернення до поліції (30%), до суду (24%), до Європейського суду з прав людини поскаржаться у разі необхідності 23%, скористаються допомогою адвоката 19%, шукатимуть захист у прокуратурі 18%. Найбільш скептично налаштовані 34% жителів Донбасу, які вважають, що взагалі немає засобів захистити свої права. 

У більшості громадяни підтримали карантинні заходи, до яких вдавався уряд на різних етапах боротьби з пандемією, як-то 14-денну ізоляцію, заборону проведення масових заходів та релігійних зібрань більше 10 осіб, обмеження пересування на транспорті між країнами тощо. Водночас, низка обмежень сприймалась українцями як необґрунтовані. Наприклад, заборона руху громадського транспорту у населених пунктах, заборона відвідувати парки, сквери, зони відпочинку, спортивні та дитячі майданчики, заборона перебувати на вулиці без документів, закриття шкіл. 

ДОВІДКА: Презентація дослідження відбулась у межах регіонального туру «Що українці знають і думають про права людини». Маріуполь — четверте місто на мапі туру. Проект реалізується Центром прав людини ZMINA спільно з Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва за підтримки проєкту “Права людини для України”, який впроваджується ПРООН в Україні та фінансується Міністерством закордонних справ Данії. Подібні акції проходять також у Харкові, Одесі, Дніпрі та Львові.

Источник