Студентки Маріупольського університету розповіли у Вероні про жахи, які коїли росіяни в їх місті навесні 2022 року — новости Мариуполя

Про те, що російські агресори зробили з Маріуполем, треба волати на весь світ, щоб цей злочин був побачений, почутий і відчутий у кожному куточку земної кулі. Саме так вважають студентки Маріупольського державного університету, які представили своє відео на кінофестивалі Beilive завдяки проєкту «Рятуємо життя». 

Сотні тисяч маріупольців навесні цього року опинилися в повній блокаді під безперервними обстрілами російських окупантів з неба, моря й суші. Вороги нищили все і по черзі. Розбили комунікації, щоб люди за мінусової температури залишилися без світла, тепла, води, каналізації та зв’язку. Бомбили й випалювали цілі житлові квартали разом із людьми, які ховалися в підвалах. Скидали авіабомби на школи, лікарні, місця укриття тисяч людей. Найбільш болючим і цинічним злочином проти цивільних людей став авіаудар по Драматичному театру в самому серці Маріуполя. Тут від бомб і снарядів ховалися понад 1000 людей – здебільшого жінки з дітьми й літні люди.  Щоб розповісти про ці злочини та жахи, які відбувалися в Маріуполі, студентки Маріупольського державного університету (МДУ), який наразі розташовується в Києві, зняли відеовізитівку. Вона – про весну 2022 року в місті на узбережжі Азовського моря. Завдяки гуманітарному проєкту «Рятуємо життя», Фонду Ріната Ахметова та Групі Метінвест творчі дівчата змогли представити свою роботу на кінофестивалі Beilive, що відбувся наприкінці жовтня у Вероні (Італія).
Три юні панянки – студентки спеціальності «Журналістика та соціальна комунікація» МДУ. Вони були єдиними, хто представляв Україну на цьому заході. Світлана Фролкіна, Катерина Дічко й Тетяна Хліменкова впевнені, що говорити про Маріуполь треба всюди, де це можливо.
– Ми плануємо і зараз намагаємося продовжувати поширювати інформацію про Україну у своїх соціальних мережах та на тих платформах, де є така можливість, – зазначила Світлана Фролкіна.  Дівчата кажуть, що їхній проєкт – про правду в Маріуполі та той жах, який пережили там люди. Студенткам допоміг із роботою викладач університету та президент «Маріупольського телебачення» Микола Осиченко, який так само перебував зі своєю родиною в Маріуполі, коли місто було у ворожому оточенні й щохвилини знищувалося російською армією. – Маріуполь – квінтесенція цієї війни. І весь світ має знати про цю війну, весь світ повинен знати про Маріуполь. Для мене важливо інформувати світову спільноту про ті жахи, які ми бачили на власні очі в нашому місті, – зауважив Микола Осиченко. Українські студентки у своїй стрічці розповіли і про те, як узагалі змінилося життя в Україні після нападу РФ 24 лютого. Дівчата зазначають, що інші учасники кінофестивалю зацікавилися їхньою історією та ставили багато питань. – Ми говорили про те, що переживають сьогодні люди в Україні, як часто в нас бувають повітряні тривоги та що відчуваємо, коли над нашими містами летять ворожі ракети, – розповідає Катерина ДІЧКО. – Люди в інших державах мають знати, що зараз українці захищають весь цивілізований світ ціною власних життів. І мова йде не лише про наших військових. Гине багато людей, гинуть діти. А те, що переживають українці в тимчасово окупованих містах, – трагедія нашого народу.
Студентки згадують, що їхня робота викликала бурхливі емоції в учасників заходу. 
– Реакцію аудиторії можна було відчути навіть у повітрі, – ділиться враженнями Тетяна Хліменкова. – Усі були зацікавлені й розчулені. Були й ті, хто плакав, не приховуючи власних емоцій. Плакали навіть чоловіки, і це добре, бо вони відчули наш біль. Біль, з яким живе сьогодні Україна.

– Зацікавленість справді була шалена, – додає Світлана Фролкіна. – Після основних заходів, під час спільної вечері, ми спілкувалися з учасниками. Багато хто з них був навіть молодший за нас, але вони цікавились політичною ситуацією та багато розпитували про наше життя й війну в Україні. Світлана зазначає, що дівчата були раді здобути новий досвід – як комунікаційний, так і професійний.  – Усі фільми були зняті на соціально важливі теми, та попри серйозність сюжету, вони захоплювали. Узагалі подорож була цікавою. Ми спілкувалися з різними людьми, говорили про те, що було й що чекає світ попереду. Чим більше українці будуть брати участь у різних заходах та говорити правду, тим краще і для України, і для світу, щоб застерегти інші країни, що може бути в разі війни, – поділилася думкою Світлана. Завдяки зусиллям творчої молоді, викладачів і друзів-партнерів світ більше дізнався про трагічні події в Маріуполі й Україні, які спричинив напад РФ 24 лютого 2022 року. 

Источник