В Україні знімуть фільм про маріупольчанку, котра пережила облогу міста і втрату сина — новости Мариуполя

Організація українських продюсерів України (ОУП) готується відзняти новий документальний фільм «Лють дозволяє мені дихати», заснований на історії Ксенії Каян, однієї з героїнь іншого фільму, «Маріуполь. Невтрачена надія».

Стрічка розповідає про почуття людини з посттравматичним синдромом, емоції, які допомагають їй боротися за майбутнє. Коли ми записували інтерв’ю для “Втраченої надії”, ми зрозуміли, що історія Ксенії – більша, ніж може вмістити фільм про російське вторгнення, – зазначив автор та режисер фільму Макс Литвинов. – Це портретний фільм. Усередині нашої героїні бачимо внутрішній вогонь. Він не тільки розвіює попіл її горя, а й дає їй енергію для боротьби за життя. Зараз українці борються із зовнішнім ворогом, але після перемоги багато хто боротиметься із ворогом внутрішнім: посттравматичним синдромом”. Ксенія Каян працювала у міжнародній гуманітарній місії з гуманітарного розмінування на Донбасі. Сільськогосподарські угіддя в цьому регіоні заміновані і забруднені боєприпасами, що не розірвалися, в результаті бойових дій у 2014 році. У Росії організація визнана екстремістською, що створювало додаткові ризики для Ксенії під час повномасштабного російського вторгнення у 2022 році. Героїня фільму провела перший місяць окупації в Маріуполі, коли місто руйнували російські окупанти. Ксенія провела у підвалі філармонії багато днів разом із кількома сотнями інших цивільних: “ми там були не людьми, ми були… організмами”.  Під час атаки росіян Ксенія Каян втратила сина Богдана. Після цього вона не знала, як жити далі. У той момент я мала намір щось із собою зробити, – розповідає маріуполька у фільмі “Маріуполь. Невтрачена надія”. – Але зараз я ще живу. Тому що в мене всередині дуже сильна лють і біль. Ця лють допомагає мені дихати. Я розклала собі ймовірні варіанти розвитку подій. Перший варіант – збожеволіти, пускати слину й сидіти, хитаючись, у кутку. Другий варіант – довести себе до інфаркту. Третій варіант – вкоротити собі віку. І четвертий варіант. Пройти реабілітацію та спробувати повернутися до подоби, якоїсь подоби нормального життя. Я так сіла, розписала ці варіанти. І я зрозуміла, що перших три Богдан би не схвалив”. У новому фільмі висвітлюють історію Ксенії Каян “після Маріуполя”, почуття людини з посттравматичним синдромом, смисли та емоції, які допомагають героїні триматися, її боротьбу за майбутнє. Автори вважають, що “Лють дозволяє мені дихати” може надихнути багатьох у їхньому власному житті. Документальний фільм “Лють дозволяє мені дихати” знаходиться на етапі монтажу, реліз відбудеться в лютому 2023 року.

Источник