Голова податкового комітету ВР запропонував зобов’язати працюючих українців купувати ОВДП на 7% від зарплати. Експерти критикують ініціативу через додаткове навантаження на населення та можливі негативні наслідки для економіки.
Суспільство, експертне середовище і бізнес активно обговорюють нову ідею голови Комітету Верховної Рад з питань фінансів, податкової та митної політики Данила Гетманцева. Депутат, який неодноразово був ініціатором підвищення податків в Україні, запропонував зобовʼязати усіх працюючих українців на 7% від зарплати купувати облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). Це викликало широкий резонанс і хвилю обурення як серед звичайних громадян, так і в бізнес середовищі. УНН розпитав експерта аналітичного центру Спілки українських підприємців Мирослава Лабу про економічні наслідки такої ініціативи.
Деталі
Фахівець вважає, що додаткові витрати у вигляді обовʼязкової купівлі ОВДП можуть створити додатковий фінансовий тягар для населення, особливо для малозабезпечених громадян та підприємців, та закликав розглянути альтернативні шляхи фінансування державних потреб. Лаба запропонував зосередитися на боротьбі з тіньовою економікою та боргами з податків, замість запровадження нових обов’язкових витрат для громадян.
— Останнім часом суспільство активно обговорює ініціативу, якою пропонується зобовʼязати працююче населення на 7% оподаткованого доходу купувати ОВДП. Як на Вашу думку це вплине на доходи та фінансове становище працюючих українців в умовах війни? Чи не стане це додатковим фінансовим тягарем для населення? Адже соціологічні опитування говорять про те, що більшість громадян України, які працюють не можуть відкладати заощадження зі своїх доходів, багато хто з них живе у борг або на відкладені раніше заощадження?
— На мою думку, ця ініціатива із запровадження обовʼязкової купівлі ОВДП працюючим населенням має іншу мету – а саме дати таку певно ще гіршу альтернативу до законопроекту, який проголосувала ВР 11416-д щодо запровадження військового збору для ФОПів 800 грн і підвищення військового збору на заробітні плати. Зараз цей законопроект лежить на підписі у Президента. Я відчуваю, що там виникли певні сумніви або є не готовність його підписувати, тому виникла оця ідея обовʼязкової купівлі ОВДП на 7% від оподаткованого доходу громадянами. Це було озвучено для того, щоб сказати або до 5% ми збільшуємо військовий збір, або 7% ОВДП на заробітну плату. Тобто я думаю, що ця ініціатива має на меті підштовхнути Президента до підписання цього законопроекту 11416-д (про підвищення податків).
— Чи може така ініціатива мати позитивний вплив на економіку країни? Які конкретні економічні вигоди це може забезпечити в умовах воєнного стану?
— Я б сказав, що населення України має різні рівні доходу. Наприклад, у нас є достатньо багато громадян, які отримують 15 тисяч гривень на місяць. Ми дивилися доходи фізичних осіб підприємців першої групи, які вони декларували у 2023 році. Середня заробітна у них була на рівні 14-15 тисяч гривень на місяць.
Введення військового збору 800 грн в місяць для цієї категорії громадян і введення обов’язкової покупки ОВДП на 7% від оподаткованого доходу – це економічна диверсія проти населення України. Це дуже шкідлива річ, тому що для цих громадян буде вихід — або йти в тінь, або закриття, або еміграція, або іти служити в ЗСУ, тому що вони не матимуть можливості сплачувати ці додаткові кошти.
Нещодавно Мінфін опублікував дашборд середніх заробітних плат по міністерствам і відомствам, і я, чесно кажучи, був здивований, коли побачив середню заробітну плату 200 тисяч гривень на місяць. Я вважаю, що цей механізм обовʼязкової купівлі ОВДП міг би бути застосований саме до державних службовців, до тих, хто має бронь, хто має високу зарплату. Ці люди могли б частину свого доходу без шкоди для власного добробуту віддати в ОВДП і фактично так само допомогти ЗСУ і економіці держави.
Я б трохи підкоригував тезу, яку сказав прем’єр: «або працюй, або воюй». Вона має бути «або допомагай армії, або воюй». Тобто ті люди, які не пішли воювати, в них є захист, є бронь, є якась можливість працювати тут, вони тоді можуть надлишок заробітної плати, який, наприклад, перевищує 5-10 мінімальних заробітних плат, вкласти в ОВДП і відповідним чином допомогти економіці країни.
— Чи передбачені механізми захисту інтересів громадян, якщо в майбутньому держава не зможе виконати свої зобов’язання за ОВДП? Як держава гарантуватиме виплату цих коштів у критичних умовах?
— Я бачу тут стимул один: якщо високопосадовці, міністри, депутати, люди, які приймають державні рішення, вкладуть свої кошти в ці облігації, то вони зроблять все для того, аби держава ці кошти повернула.
Наприклад, була інформація що керівник регіонального офісу БЕБ показує в декларації доволі великі статки в мільйонах доларів тощо. Якби такі люди, посадові особи, державні службовці, в яких у деклараціях є залишки більше ніж певна сума – мільйон чи півмільйона, вклали частину своїх коштів в ці облігації державної позики, я думаю, що вони б на своїх робочих місцях працювали більш ефективно, більш виважено і їхні зусилля були спрямовані на те, аби Україна вистояла, залишилася, і повернула їм ці кошти з відповідними відсотками.
— Як ви оцінюєте ризик зменшення рівня споживання через примусову інвестицію частини доходів у ОВДП? Чи може це негативно вплинути на внутрішній ринок?
— Я думаю, що кожна сім’я має якісь мінімальні потреби для власного життя, це продукти харчування, одяг, забезпечення певного рівня життя. І якщо держава забере в сім’ї ці кошти, які вона витрачає для підтримки мінімального рівня життя, то це вплине на споживання. А якщо ці кошти будуть забрані у людини, в якої лежить мільйон в шухляді – не думаю, що це матиме суттєвий вплив на їх споживання.
— Як запровадження цієї ініціативи може вплинути на довіру громадян до державної економічної політики? Чи може це викликати зростання тіньових виплат, щоб уникнути відрахувань?
— Я пропоную зупинитися на державному секторі. Якщо це буде державний сектор (зобовʼяжуть купувати ОВДП чиновників – ред.) – відповідно там тіньових виплат не буде. Мені здається, якщо ця ініціатива буде спрямована саме на державний сектор, то вона не вплине на тіньовий рівень заробітних плат.
— А що буде з представниками малого бізнесу? Підприємцям суттєво підвищили податки, в тому числі військовий збір і вже лунають попередження про те, що це не останнє підвищення.
— Я б сказав, що, мабуть, тим людям, які приймають економічні рішення в державі, податкові рішення, потрібно визначитися, чого вони хочуть. Тому що, з одного боку ми просуваємо ініціативу створення Міністерства єдності, яке буде працювати над тим, щоб повернути українців з-за кордону тощо. Але якщо ви хочете, щоб люди поверталися і жили в Україні, то напевно для них мають бути створені умови, щоб вони хотіли сюди повернутися. Тому що з одного боку влада декларує необхідність повернення українців сюди, а з іншого боку шляхом підвищення податків для мікробізнесу, для тих людей, які самі себе годують і самі заробляють на життя, роблять все, аби вони виїхали з країни.
— Які альтернативні методи фінансування держави в умовах воєнного стану ви б запропонували, які б не створювали додаткового фінансового навантаження на працюючих громадян?
— Коли Мінфін вніс законопроект 11416 (про підвищення податків) влітку до Верховної Ради, то від багатьох бізнес-асоціацій звучала пропозиція, яка була пов’язана з тим, що необхідно зайнятися тіньовою економікою. У нас достатньо багато коштів крутиться в тіньових ринках підакцизних товарів, у нас багато коштів крутиться у гральному бізнесі, у нас багато коштів сидить у податкових боргах.
Тобто, є місця, де є біла економіка, є місця де є сіра економіка. І виходить що коли державі необхідні доходи – вона починає з того місця, де їх взяти найлегше – тобто з білого бізнесу, з легального. А іти з іншого боку, де бізнес не платить, де ідуть необліковані доходи – там держави немає, там працюють інші механізми, інший розподіл, якась корупційна складова, і влада, на жаль, не хоче з цим боротися, або створює певну видимість боротьби, або десь в кулуарах відбуваються якісь домовленості…
Якщо взяти тіньовий ринок сигарет то в нас до повномасштабної війни він був 6%, потім 25%, зараз зменшився до 14%, але все одно це втрати бюджету. Тобто, візьміть ці кошти там, де вони не сплачуються. У вас у боргах 160 мільярдів гривень – візьміть ці кошти звідти.
Наприклад, на сьогодні багато громадян не знають, що у них є борг по податку на майно. Податкова служба ці реєстри закрила. Єдине місце де можна взнати чи є в тебе заборгованість – це кабінет платника податків, але щоб туди потрапити у людини мають бути знання, як це зробити, має бути ключ доступу… Це все на сьогодні не доступно для широких верств населення.
Держава лінується взяти кошти там, де вони їй належать, і йде туди, де їй їх взяти легше і простіше – через підвищення податків.
Додамо
Раніше член Українського товариства фінансових аналітиків Віталій Шапран також різко розкритикував ідею Гетманцева щодо запровадження обовʼязкової купівлі ОВДП працюючим населенням. На думку фінансового аналітика, запровадження такого зобовʼязання призведе до того, що кількість громадян України, які виїжджають з країни збільшуватиметься.
«Чергова ідея Гетманцева (учня Володимира Сівковича) примушувати українців купувати ОВДП на 7% від доходів вказує на те, що у Данила або гострий психічний розлад з нав’язливою ідеєю відкусити щось від доходів українців, або чітке завдання із Центру від ФСБ і Ко постійно бентежити українців новими ідеями, непрямо агітуючи економічно активних громадян залишати Україну», — написав Шапран на своїй сторінці у Facebook.
За його словами, примусове зобов’язання купувати облігації внутрішньої державної позики на вторинному ринку може призвести до низки негативних наслідків для економіки України. Насичення ринку облігаціями, придбаними населенням під тиском, неминуче спричинить зростання дохідності ОВДП на вторинному ринку, адже багато громадян намагатимуться позбутися цих активів. Це, своєю чергою, змусить Міністерство фінансів підвищувати відсоткові ставки для нових випусків облігацій на первинному ринку, що збільшить вартість обслуговування державного боргу і стане додатковим фінансовим навантаженням на бюджет.
Окрім того, пропозиція Гетманцева, на думку Шапрана, не враховує високі витрати на адміністрування та відкриття рахунків у цінних паперах, що є непростим завданням для банківської системи. Зокрема, вартість відкриття й обслуговування рахунків для операцій з ОВДП може перевищити дохідність від таких інвестицій для громадян із середніми доходами.
Фінансовий аналітик також вважає, що така ініціатива також фактично стимулюватиме перехід до тіньових зарплат та мінімізацію офіційних виплат, адже обов’язковий відсоток доходів на ОВДП можна сприймати як додатковий податок.
«Україна – країна з ринковою економікою, і такий примус важко назвати ринковим. Керманичі повинні власним прикладом доводити вигідність операцій. З річної декларації пана Гетманцева не видно, що він або члени його родин є покупцями ОВДП. Навпаки, я бачу багато валютних депозитів та валютної готівки. Тому дивно чути від нього роздуми про примусові ОВДП, тим більше такі роздуми вказують на те, що він і гадки не має, як працює в Україні ринок ОВДП. А йому, як голові фінансового комітету ВРУ, було б варто це знати, хоча б наприкінці його каденції», — додав Шапран.
Він закликав Президента України та Голову Верховної Ради негайно відсторонити Гетманцева від посади голови податкового комітету Ради та «відправити його на примусову психіатричну експертизу».
«Народ має все ж таки дізнатись: Гетманцев – це просто дурень без економічної освіти, якого немає кому зупинити, чи зрадник, який підкидує дрова в українську економічну кризу. В будь-якому разі професійний вплив Гетманцева на український фінансовий сектор має бути ліквідований, бажано ще вчора», — наголосив фінансовий аналітик.
Довідково
Облігації внутрішніх державних позик України (ОВДП) — державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов’язання України щодо відшкодування пред’явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій.
Номінальна вартість ОВДП становить 1000 грн., також може бути визначена в іноземній валюті.
Державні облігації України можуть бути:
- довгострокові — понад п’ять років;
- середньострокові — від одного до п’яти років;
- короткострокові — до одного року.