Геннадій Осьмак. Фото: Інститут масової інформаціїПісля початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації переслідування українських журналістів на тимчасово окупованих територіях набуло системного та цілеспрямованого характеру.
Незалежних медійників російська окупаційна влада розглядає як загрозу — носіїв правди, свідків воєнних злочинів та представників голосу місцевих громад.
Саме тому журналістів незаконно затримують, викрадають, катують, ізолюють від зовнішнього світу і судять за сфабрикованими звинуваченнями у «тероризмі», «екстремізмі» чи «участі у незаконних збройних формуваннях».
Такі дії є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права, Женевських конвенцій та базових прав людини. Судова система РФ фактично перетворюється на інструмент політичного терору, а утримання цивільних журналістів — у спосіб залякування населення.
Справа Геннадія Осьмака — показовий приклад репресивної політики
Одним із найбільш показових прикладів таких переслідувань є справа херсонського журналіста Геннадія Осьмака — колишнього головного редактора видання «Новий візит» (Геничеськ). Історію його незаконного ув’язнення опублікувало видання «Нижні Сірогози. City».
Геннадій Осьмак став політв’язнем після незаконного затримання російськими силовиками. Незважаючи на важкий стан здоров’я, викликаний умовами полону та відсутністю необхідної медичної допомоги, касаційний суд РФ залишив у силі суворий вирок окупаційного суду.
Професійний шлях та незалежна журналістика
Свою кар’єру Геннадій Осьмак розпочинав на телебаченні — у Генічеській телерадіокомпанії «Візит». 2011 року він створив сайт «Новий візит» як логічне продовження телекомпанії та став його головним редактором.
Видання було незалежним інформаційним ресурсом, яке висвітлювало події та новини Генічеська, Генічеського району та Херсонської області.
Окупація Геніческа та припинення роботи видання
24 лютого 2022 року, в перші години повномасштабного вторгнення РФ, Генічеськ був окупований. Вже 12 березня 2022 року Осьмак повідомив про припинення роботи сайту «Новий візит» та своєї творчої діяльності. З цього моменту зв’язок із журналістом фактично було втрачено.
22 березня 2022 року він додатково заявив про складання повноважень головного редактора:
«Увага! Як редактор змушений повідомити, що з сьогоднішнього дня я не маю відношення до роботи сайту “Новий візит” та до інформації, яка там буде розміщуватися», — написав Осьмак на своїй сторінці Facebook.
Захоплення сайту та тиск з боку окупантів
Деякий час сайт не працював, проте наприкінці березня 2022 року на ньому почали з’являтися публікації про діяльність місцевих окупаційних адміністрацій. У соціальних мережах поширювалася інформація про те, що ресурс у Осьмака «віджали» окупанти.
Непрямим підтвердженням цього стала публікація новини про призначення окупаційного «виконувача обов’язків голови» Геніческа Андрія Клочка. Через два тижні сайт остаточно відключили, і з того часу він не функціонує.
Затримання та сфабриковані звинувачення
Після початку вторгнення Геннадій Осьмак намагався не привертати до себе уваги, підробляв таксистом та відійшов від публічної діяльності. Незважаючи на це, за ним продовжували стежити російські силовики.
Після його затримання у пропагандистських ЗМІ з’явилася інформація про те, що журналіст нібито відмовився від професії та отримав російський паспорт. Згідно з цими ж повідомленнями його затримали 7 березня 2024 року на окупованій території Херсонської області за доносом.
Осьмаку інкримінували причетність до так званого Кримськотатарського батальйону імені Номана Челебіджіхана, який Росія оголосила «терористичною організацією». Окупанти стверджували, що журналіст був «штатним піарником» цього батальйону.
Правозахисники наголошують, що російські спецслужби масово фабрикують подібні справи, особливо проти кримських татар, звинувачуючи їх у участі у формуванні, яке фактично не існує.
Катування, погіршення здоров’я та вирок
Проти Геннадія Осьмака було порушено кримінальну справу за ст. 208 ч. 2 КК РФ («Участь у незаконному збройному формуванні»). Йому також закидали підтримку водної блокади окупованого Криму. Сам журналіст неодноразово заявляв, що не має жодного відношення до висунутих звинувачень.
Під час перебування в полоні Осьмак зазнав тортур, що призвело до важких наслідків для здоров’я — розвитку цукрового діабету та серйозних проблем із хребтом. Окупаційний «суд» засудив журналіста до 3-х років та 2-х місяців позбавлення волі.
Етапування в колонію та загроза життю
Після винесення вироку ситуація лише погіршилася. Протягом двох місяців його етапували до колонії суворого режиму № 6 у селищі Мелехово Володимирської області РФ.
Під час етапування Геннадій Осьмак зазнавав фізичного та психологічного тиску; був повністю позбавлений зв’язку із сім’єю; не отримував життєво необхідних ліків на лікування діабету.
Родичі не можуть передати медикаменти в колонію, через що стан здоров’я політв’язня різко погіршився і становить пряму загрозу його життю.
Рішення касаційного суду та реакція правозахисників
15 грудня 2025 року Касаційний суд Російської Федерації відмовив у пом’якшенні терміну ув’язнення та залишив у силі рішення окупаційного суду про утримання Осьмака у колонії суворого режиму.
Адвокат журналіста наполягав на скороченні терміну, наголошуючи на повній непричетності свого підзахисного до інкримінованих злочинів, проте касаційну скаргу було відхилено.
Кримськотатарський ресурсний центр регулярно інформує про переслідування Геннадія Осьмака та закликає міжнародні організації, у тому числі Міжнародний комітет Червоного Хреста, терміново відреагувати на ситуацію, домогтися доступу до журналіста та перевірити умови його утримання.
Ім’я Осьмака внесено до списку журналістів, яких Росія утримує у полоні, складеному Інститутом масової інформації.
Справа Геннадія Осьмака наочно демонструє практику використання Російською Федерацією судової системи для переслідування українських громадян, які відмовилися співпрацювати з окупаційною владою, а також нелюдські умови утримання політичних в’язнів.
Раніше «Новини Донбасу» писали історію прикордонника з Маріуполя, звільненого з полону.
Авторка новини: Наталія Нестеренко, випускова редакторка «Новин Донбасу»
