Враження немісцевого журналіста про нескорений Слов’янськ

Враження немісцевого журналіста про нескорений Слов'янськ

Автор – Василь Денисюк, 24 канал

… Справжнім відкриттям для тих, хто вперше з моменту повномасштабного вторгнення приїхав у Донецьку область, може стати Слов’янськ. Разом з районним центром Краматорськом обидва міста стали форпостом життя на українському Донбасі.

Саме тут у 2014 році розпочиналася війна на Донбасі, яку Росія розв’язувала руками проросійських елементів місцевого населення. Ворога вдалося прогнати, а Слов’янськ незламно стоїть і сьогодні.

Зізнаюся чесно: я очікував побачити ледь не місто-привид з суцільними блокпостами, де, мабуть, ми будемо єдиними в місті, одягнені не в піксель. Натомість Слов’янськ дуже приємно здивував.

Це почалося ще зі Львова, коли ми почали шукати житло для ночівлі. Спершу здавалося, що знайти в місті бодай якийсь вцілілий дах над головою – завдання якщо не неможливе, то щонайменше надскладне.

Та з’ясувалося, що все зовсім навпаки. У місті величезний вибір житла, яке можна орендувати на ніч, добу чи й довший період. Щоправда, ціни – приблизно як у Львові. Цей факт знову викликав здивування, та потім усе стало на свої місця.

Як з’ясувалося, знайти вільне житло в Слов’янську – ще те випробування. Звідки такий попит? Сюди часто приїздять відпочити військові, які мають кілька вільних днів. Також Слов’янськ давно облюбували родичі й друзі військових, які приїздять сюди на зустріч.

Нині Слов’янськ – абсолютно живе місто. Цивільні та військові тут розгулюють вулицями міста, гуляють у парках, відпочивають у кафе чи просто заїздять по продукти з сусідніх населених пунктів.

Одразу важко й сказати, що ще буквально кілька місяців тому російські позиції були за трохи більш як 11 кілометрів від міста. Нині ж ворога відкинула на щонайменше 30 кілометрів від Слов’янська.

На моє щире здивування військові лише посміхаються й кажуть: “Це ж Слов’янськ. Тут війни немає”. Для багатьох з них це місто стало єдиною розрадою в жорстоких воєнних буднях. І це без іронії, саме такий вигляд мають усі діалоги:

– Я вражений, що тут такий великий вибір житла для оренди й такий великий попит на нього.

– Так це ж Слов’янськ. Тут війни немає

Зізнаюсь чесно, перед поїздкою я навіть запитував у військових, чи можна десь знайти вільне місце в підвалі для ночівлі. Натомість у Слов’янську їздять таксі, працює пошта, кафе, доставка суші та піци. А й справді, наче й немає війни.

До слова, місце для ночівлі ми таки знайшли. Дуже цікаво, як заселення відбувається в Слов’янську. Агент просто скидає адресу квартири й підказку, де заховані ключі від неї, а також номер картки, куди скинути гроші за проживання.

Слов’янськ таким нам і запам’ятався – містом, де все побудовано виключно на довірі.

Враження немісцевого журналіста про нескорений Слов'янськ

Враження немісцевого журналіста про нескорений Слов'янськ

Враження немісцевого журналіста про нескорений Слов'янськ

Источник