Вуличні бої в центрі міста – яким був 24-й день оборони Маріуполя — новости Мариуполя

Вуличні бої в центрі міста – яким був 24-й день оборони Маріуполя - новости Мариуполя

Вуличні бої в центрі міста – яким був 24-й день оборони Маріуполя - новости Мариуполя

Вуличні бої в центрі міста – яким був 24-й день оборони Маріуполя - новости Мариуполя

Вуличні бої в центрі міста – яким був 24-й день оборони Маріуполя - новости Мариуполя

19 березня 2022 року у заблокованому Маріуполі точилися вуличні бої. Вони тривали у центрі міста – наші захисники давали відсіч окупантам, але зазнавали важких втрат. Героїчно загинули легенди «Азова»: Бахва Чікобава, Віталій Грицаєнко, Михайло Чупрін та інші захисники міста.

В цей день наші воїни здійснили рейд у глибокий тил ворога. Росіяни тим часом цілодобово обстрілювали заводи «Азовсталь» та імені Ілліча. По ним били всіма видами боєприпасів: від снарядів ствольної артилерії до важких авіабомб. Над промзонами в пошуках цілей постійно висіли ворожі БПЛА.

Разом з «М86. Літопис оборони Маріуполя» mrpl.city продовжує пригадувати події героїчної оборони міста навесні 2022 року. Проєкт створений Big City Lab, Національним музеєм історії України за підтримки Mariupol Reborn. Автори описують кожен з 86 днів оборони міста та надають свідчення місцевих жителів, представників влади та військових.

Читайте також: Росіяни зруйнували Пост-міст у Маріуполі: діставатися до «Азовсталі» стає дуже ризиковано

Рейд у ворожий тил

Однією зі знаменитих операцій під час оборони Маріуполя став рейд у глибокий тил ворога. Ним керував Лев «Хорус» Пашко – на той час він був командиром бронегрупи «Азова», а пізніше очолив 2 батальйон.

Лейтенант «Азова» Лев «Хорус» Пашко розповідає, що група розвідки повідомила їм про розташування ворожої техніки, командний пункт і тиловий пункт управління.

«У цей час проспект Миру був лінією зіткнення. З одного боку – ми, з іншого – ворог. О 5 ранку ми чотирма БТР проїхали через проспект, причому по нас не зробили жодного пострілу. Ворог просто не зрозумів, що відбувається і що це за БТРи. Стріляти по нас почали вже метрів через 300», — розповідає військовий.

Наші захисники доїхали до пункту призначення та почали знищувати техніку та живу силу супротивника. За планом  бій мав триватиме не більше п’яти-семи хвилин.

«Я дивлюсь на годинник і бачу, що ведемо бій вже вісім хвилин, а це ризиковано, адже ворог мав резерви та групи швидкого реагування, — згадує Лев Пашко. — Нам потрібно було повертатись однією з вулиць праворуч або ліворуч. Я перевіряю перший варіант – там заблоковано ворожою БМП, перевіряю другий – там ми заблоковані піхотою ворога. Вирішив відходити тією самою дорогою, якою ми їхали, і дав команду на відхід, але мене ніхто не чув – всі стріляли по ворогу. Довелось особисто підбігати до командирів підгруп і кричати».

У результаті вдалося знищити танк, два БТР та до взводу ворожої піхоти.

Читайте також: Серце Маріуполя – історія, трагедія і нові проєкти, присвячені драматичному театру

Важкі втрати для «Азова»

Інструктор військової школи імені Євгена Коновальця полку «Азов»  Георгій Купарашвілі згадує, що 19 березня українські військові штурмували будинки у центрі міста, витискаючи з них ворога.

«Під час зачистки дистанція бою була десь 15 метрів. Взяли під контроль один будинок, другий… У цей час по нас вели вогонь танки. Розриви були в 20 метрах, тому нас мало погасити, і тут Бахва кричить: «Георгію, в них немає осколково-фугасних! Вони «ломами» стріляють!» Після цього він вийшов у фланг цим танкам, які стояли в один ряд, зробив постріл з РПГ, сховався, знову вийшов і зробив постріл. Але РПГ-22 проти цих танків зробити нічого не могли», — згадує Георгій Купарашвілі.

Наші захисники також мали танк, хоч і несправний – у ньому не працювали електричні механізми.

«По команді Бахви він у стилі «токійського дрифту» вискочив, зробив пару пострілів і поїхав назад. Це дало змогу піхоті обійти ворожі машини з іншого боку і відпрацювати по них, поки ті зосередились на нашому танку. Дві машини було підбито. Вони отримали прямі влучання з РПГ у башту. Скоріш за все, їм пошкодило оптику, і вони відкотились», — розповідає азовець.

Він також згадує, що «Азов» вів бій разом з нацгвардійцями. За словами Георгія Купарашвілі, це були «22-річні необстріляні діти на своїй першій ротації». Проте вони добре показали себе в бою – нашим військовим вдалося втримати позицію, а потім ще й відбити ті будівлі, які раніше захопили росіяни.

«Коли штурмували третій будинок, мене поранило. Зліва підходила невеличка група азовців, я прикривав їх на шляху до під’їзду. Я вів вогонь з-за кута, але отримав дві кулі у живіт. Хлопці зробили мені перев’язку, я передав командуванню, що я 300. Мене треба було евакуювати, але дві вулиці, ліворуч та праворуч від нашої, контролювалися танками ворога. Бахва посадив мене в автомобіль і проїхав просто в них перед носом, спіймавши момент їх перезаряджання», — розповідає «азовець».

Бахва  повернувся на позицію, евакуював ще двох поранених бійців і залишився з двома азовцями. Пізніше цю позицію обійшли з флангу.

«Нацгвардійці, які там були, попросили по допомогу. Вони були оточені та навіть не могли вийти на подвір’я. Бахва з одним азовцем побігли на допомогу, всіх вивели. Але сам він виходив останнім і його розстріляли», — говорить Георгій Купарашвілі.

У ста метрах від нього 19 березня загинув підполковник Нацгвардії Юрій Рой. Ще однією вагомою втратою стала смерть заступника командира «Азова» Віталія «Гоголя» Грицаєнка. Посмертно йому було присвоєне звання Героя України.

Читайте також: Дорога з пекла – маріупольці згадують, як два роки тому виїжджали з блокади

Бої у різних районах Маріуполя

Також у другій половині березня ворожі групи спустилися з селища Моряків і накопичувались у приватному секторі через дорогу від огорожі порту.

Головний сержант роти «Азова», керівник оборони порту Богдан «Равлик» Равліковський згадує: «Я спостерігав, як по одному бігли в глибину порту тіпи у залізних касках, без бронежилетів, із невеличкими рюкзачками. Ми повибивали вікна і почали їх шматувати. Частина встигла добігти до вбиральні та опинилась там у пастці. Під вогнем вони почали по одному бігти назад і накопичуватись на КП №4. Наш снайпер встиг двох знищити. Я викликав БТР-80. Він виїхав з ангара, проїхав через порт і відкрив вогонь по вбиральні, а потім по КП».

Вночі росіяни намагалися відійти, піднявшись до селища Моряків, а наші захисники стріляли по ним. Після цього російські танки проїхали крізь огорожу з західного напрямку і почали їздити по пірсах. Вслід за ними просувалася піхота.

«Ми розуміли, що якщо танк спуститься вулицею Великою Азовською і займе позицію на КП №3, ми будемо заблоковані, адже звідти прострілювалася територія аж до моря. В цей час ворог пройшов приватним сектором з заходу аж за Велику Азовську, тому нам треба було відходити, бо з гори ми були буквально як на долоні. Нову лінію оборони на території порту ми вибудували східніше», — розповів Богдан Равліковський.

Тим часом у Лівобережному районі росіяни намагалися вивести з оточення спецпризначенців та морпіхів 810 ОБрМП, які тижнем раніше закріпились у гуртожитку в Граверному провулку.

«Під час спроби виходу однієї з російських колон був уражений БТР, у якому перебував начальник штабу, заступник командира підрозділу спецпризначення майор Андрій Кунаков. Разом із Кунаковим у БТР згоріли кілька бійців. Командир російського підрозділу був за кілька днів до того тяжко поранений. Імовірно, також у Граверному провулку», — йдеться в огляді.

Крім того, біля других прохідних комбінату «Азовсталь» загинув командир танкової роти «Азова» Михайло «Чуп» Чупрін. Як це сталося, невідомо, адже побратими знайшли його тіло і тіло навідника Руслана «Преса» Живолупа з мінно-вибуховими травмами.

«Танк було пошкоджено. Механік-водій перебував без свідомості і про події останніх хвилин нічого не пам’ятав. Михайло Чупрін посмертно був удостоєний звання Героя України», — розповідають у літописі.

Також того дня на північному сході українські морські піхотинці втримували рубежі оборони поруч із комбінатом Ілліча. Росіяни змогли просунутися приватним сектором, і морпіхи за підтримки танків намагалися вибити їх звідти. У такій контратаці, потрапивши під обстріл, від однієї міни загинули командир десантно-штурмової роти 36 ОБрМП Віктор П’ятка та його брат.

Нагадаємо, раніше mrpl.city розповідав, що у Маріуполі почнуть роздавати повістки на фронт – окупанти назвали дату.

Фото: з відкритих джерел

Источник